СПІЛКУЄМОСЬ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

“Наша рідна українська мова – це основа нашої безмежної багатої культури. Це – наш дух, наша душа, наша пісня…”

Олесь Гончар

“Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.”

Франсуа Вольтер

ЧИННЕ ЗАКОНОДАВСТВО

про застосування державної мови в закладі дошкільної освіти

КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ»

Стаття 7. Мова освіти

1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянинові України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної національної меншини поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням українською мовою.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

3. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

4. У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладатися одна або декілька дисциплін двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

7. Особливості використання мов в окремих видах та на окремих рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про дошкільну освіту» (ст.10)

Стаття 10. Мова (мови) у дошкільній освіті

1. Мовою дошкільної освіти є державна мова.

2. Застосування мов у дошкільній освіті визначають закони України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" та "Про освіту".

ЗАКОН УРАЇНИ «ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ДЕРЖАВНОЇ»

Стаття 21. Державна мова у сфері освіти

1. Мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова.

Держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Особам, які належать до національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної та початкової освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини України. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) із навчанням мовою відповідної національної меншини України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) з навчанням державною мовою.

Особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу України. Це право реалізується шляхом створення відповідно до законодавства окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідного корінного народу України поряд із державною мовою і не поширюється на класи (групи) із навчанням державною мовою.

Особам з порушенням слуху забезпечується право на навчання жестовою мовою та на вивчення української жестової мови.

4. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, насамперед англійської мови, в державних і комунальних закладах освіти.

5. У закладах освіти відповідно до освітньої програми одна або декілька дисциплін можуть викладатися двома чи більше мовами - державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Європейського Союзу.

7. Викладання іноземної мови в закладах освіти і на курсах з вивчення іноземних мов здійснюється відповідною іноземною або державною мовою.

ЗАКОН УРАЇНИ «ПРО ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ»

Стаття 1. Визначення термінів

1. Терміни, використані в цьому Законі, вживаються у такому значенні:

державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо;

мовна група - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову;

мовна меншина - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю менша, ніж решта населення держави;

регіональна мовна група - група осіб, що проживає у певному регіоні (населеному пункті), яка має спільну рідну мову;

регіон - окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села;

регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави;

територія, на якій поширена регіональна мова, - територія однієї або кількох адміністративно-територіальних одиниць України (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села), де регіональна мова є засобом комунікації певної кількості осіб, що виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цьому Законі;

рідна мова - перша мова, якою особа оволоділа в ранньому дитинстві;

мови національних меншин - мова меншини, що об'єднана спільним етнічним походженням.

Стаття 20. Мова освіти

1. Вільний вибір мови навчання є невід'ємним правом громадян України, яке реалізується в рамках цього Закону, за умови обов'язкового вивчення державної мови в обсязі, достатньому для інтеграції в українське суспільство.

2. Громадянам України гарантується право отримання освіти державною мовою і регіональними мовами або мовами меншин. Це право забезпечується через мережу дошкільних дитячих установ, загальних середніх, позашкільних, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладів з українською або іншими мовами навчання, яка створюється відповідно до потреб громадян згідно із законодавством України про освіту.

3. Потреба громадян у мові навчання визначається в обов'язковому порядку за заявами про мову навчання, які подаються учнями (для неповнолітніх - батьками або особами, які їх замінюють), студентами при вступі до державних і комунальних навчальних закладів, а також, у разі потреби, у будь-який час протягом навчання.

4. Державні і комунальні навчальні заклади у встановленому порядку створюють окремі класи, групи, в яких навчання ведеться іншою мовою, ніж у навчальному закладі в цілому, за наявності достатньої кількості відповідних заяв про мову навчання від учнів (для неповнолітніх - від батьків або осіб, які їх замінюють), студентів згідно із законодавством України про освіту.

5. З метою підтримання нечисленних мовних груп у встановленому законом порядку встановлюються нормативи формування малокомплектних навчальних закладів, класів, груп і забезпечуються умови для їх функціонування.

11. Держава забезпечує підготовку педагогічних кадрів для навчальних закладів з навчанням регіональними мовами або мовами меншин, здійснює методичне забезпечення такої підготовки.

12. Навчальні заклади можуть створювати класи, групи з навчанням іноземними мовами.

ЛИСТ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ ВІД 17.09.2019 №1/9-581 «ПРО ЗАСТОСУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ»

У рішенні від 22 квітня 2008 року №8-рп/2008 у справі про мову судочинства Конституційний Суд України зазначив, що «статус української мови як державної є складовою конституційного ладу держави нарівні з її територією, столицею, державними символами». Тому незастосування державної мови відповідно до вимог закону, зокрема в освітній сфері, є зневагою до державної мови, порушенням приписів Конституції України, що є неприпустимим.

Згідно із статтею 9  Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків зобов'язані. Зокрема керівники закладів освіти всіх форм власності, педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники.

У зв'язку з цим вкотре наголошуємо на необхідності застосування державної мови в робочий час науково-педагогічними, педагогічними та іншими працівниками закладів освіти. Державна мова має використовуватися в рамках освітнього процесу, під час проведення навчальних занять, у спілкуванні вчителів, викладачів, іншого персоналу закладів освіти як зі здобувачами освіти (вихованцями), так і між собою.

Перед вами скарбничка з приказками й прислів'ями про рідну мову. Вони втілюють красномовність і мудрість народу, засвідчують його ставлення до своєї мови.  

1. Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
2. Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
3. Рідна мова – це музика й малювання душі людської.
4. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.
5. Будь господарем своєму слову.
6. Мовивши слово, треба бути йому паном.
7. Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
8. Від красних слів язик не відсохне.
9. Від солодких слів кислиці не посолодшають.
10. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
11. Від теплого слова і лід розмерзається.
12. Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
13. Впік мене тим словом, не треба й вогню.
14. Гостре словечко коле сердечко.
15. Де мало слів, там більше правди.
16. Діла говорять голосніше, як слова.
17. Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
18. Добре слово краще, ніж готові гроші.
19. Добрим словом мур проб'єш, а лихим і у двері не ввійдеш.
20. За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
21. З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
22. І від солодких слів буває гірко.
23. Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
24. Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
25. Красне слово — золотий ключ.
26. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
27. Краще переконувати словами, як кулаками.
28. М'які слова і камінь крушать.
29. На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
30. Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
31. Не кидай слова на вітер.
32. Не так то він діє, як тим словом сіє.
33. Шабля ранить тіло, а слово — душу.
34. Не завжди говори, що знаєш, а завжди знай, що говориш.
35. Слова пристають, як горох до стінки.
36. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
37. Слово — вітер, письмо — грунт.
38. Слово до ради, а руки — до звади.
39. Слово до слова — зложиться мова.
40. Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
41. Слово старше, ніж гроші.
42. Удар забувається, а слово пам'ятається.
43. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
44. Чиєсь одне слово губить діло.
45. Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
46. Як овечка: не мовить ні словечка.
47. Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
48. Бесіди багато, а розуму мало.
49. Перше погадай, потім повідай.
50. Що кому треба, той про те й теребить.
51. Байка байкою, а борщ стигне.
52. Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
53. Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
54. Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
55. Дурний язик попереду розуму біжить.
56. Дурний язик — голові не приятель.
57. Будь господарем своєму слову.
58. Від солодких слів кислиці не посолодшають.
59. Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
60. Від теплого слова і лід розмерзається.
61. Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
62. Впік мене тим словом, не треба й вогню.
63. Гостре словечко коле сердечко.
64. Де мало слів, там більше правди.
65. Держи хліб на обід, а слово — на одвіт.
66. Діла говорять голосніше, як слова.
67. Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
68. Добре слово краще, ніж готові гроші.
69. Добрим словом мур проб’єш, а лихим і у двері не ввійдеш.
70. За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
71. За словом в кишеню не полізе.
72. З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
73. Кажи не кажи, а своє слово держи.
74. Коли б твоє слово та богові в вухо.
75. Кого не б’є слово, тому й палиця не поможе.
76. Кого слова не беруть, з того шкуру деруть.
77. Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
78. Красне слово — золотий ключ.
79. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів.
80. Ласкаве слово — що весняний день.
81. Ліпше переконувати словами, як кулаками.
82. М’які слова і камінь крушать.
83. На його слові можна мур мурувати.
84. На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
85. Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
86. Набалакала много, та нема нічого з того.
87. Не так то він діє, як тим словом сіє.
88. Шабля ранить тіло, а слово — душу.
89. Пусті слова, правди в них нема.
90. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
91. Слово — вітер, письмо — грунт.
92. Слово до слова — зложиться мова.
93. Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
94. Слово старше, ніж гроші.
95. Так говорить, наче з писаного читає.
96. Удар забувається, а слово пам’ятається.
97. Холодним словом серце не запалиш.
98. Хоч чоловік і вбогий, та слово в нього чисте.
99. Хто не додержує свого слова, той сам себе зневажав.
100. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.

ВІРШІ ПРО РІДНУ МОВУ

Націоальна платформа з вивчення української мови Міністерства культури та інформаційної політики України